до підручника "Історія України. 9 клас " (Віталій Власов, Олександр Панарін, Юлія Топольницька) видавництва "Літера ЛТД"
Антиклерикальний – спрямований проти панування церкви і духовенства в суспільно-політичному, культурному житті країни
Антисемітизм – неприязнь, ворожість до євреїв і осіб єврейського походження; переслідування й дискримінація євреїв.
Археографія – спеціальна історична дисципліна, що займається пошуком, описуванням та публікацією писемних історичних джерел.
«Будителі» – громадські й політичні діячі періоду національно-культурного відродження слов’янських народів Австрійської імперії кінця XVIII – першої половини XIX ст., які боролися проти національного гніту, за пробудження національної свідомості, збереження і розвиток рідної мови, літератури й культури, народних традицій, відстоювали ідеї слов’ян, єдності й солідарності споріднених народів у цій боротьбі.
«Весна народів» – революційні події в Європі 1848–1849 рр., започатковані Лютневою революцією 1848 р. у Франції. Невід’ємним складником революції стали національно-визвольні рухи народів Східної та Центральної Європи.
Військові поселення – особлива форма військової організації, що передбачала поєднання військової служби із виконанням сільськогосподарських робіт.
Гомстед – земельна ділянка, яку надавали на пільгових умовах на вільних землях Канади та США для ведення фермерського господарства, обробітку й забудови.
Громади – напівлегальні організації культурницького і суспільно-політичного спрямування національно свідомої української інтелігенції.
Декабристи – прогресивно налаштовані російські дворяни, які прагнули шляхом збройного повстання повалити в Росії царизм і здійснити низку політичних і соціальних перетворень. Названі за місяцем груднем (рос. – декабрь), коли відбулося їхнє повстання в Петербурзі.
Діаспора – етнічна, насамперед релігійна (конфесійна) та мовно-культурна спільнота або сукупність осіб, яка існує та зберігається за межами материнського регіону; ці особи усвідомлюють свою генетичну або духовну з ним єдність.
Еклектика – формальне поєднання різних стилів.
Економічна криза – порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги, що призводить до падіння економічних показників.
Емансипація – звільнення від якої-небудь залежності, скасування якихось обмежень, зрівняння у правах. У широкому значенні – це будь-які зусилля, спрямовані на забезпечення економічних та соціальних прав, політичних прав або рівності, часто для конкретно незахищених груп населення.
Еміграція – вимушена чи добровільна зміна місця проживання окремих груп людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися й виросли, в інші країни з економічних, політичних або релігійних причин.
Імпресіонізм (від фр. враження) – мистецький напрям, представники якого прагнули найточнішого відображення мінливого реального світу і своїх вражень від нього. Назву напряму дала картина Клода Моне «Враження. Схід сонця».
Інтелігенція – соціальний прошарок, що складається з осіб, які професійно займаються творчою розумовою працею, розвитком і поширенням культури та для яких вона є джерелом існування (діячі науки й мистецтва, інженери, вчителі, лікарі тощо).
Класицизм – напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досяг у Франції (XVII ст.). В архітектурі характеризується світлими барвами, строгими й чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення. В основі стилю – регулярна система в забудові міст, стриманість і простота форм, наслідування художніх зразків античності.
Концентрація виробництва – зосередження засобів виробництва, працівників та обсягів виробництва на великих підприємствах.
Кооперація – добровільне об’єднання людей для спільної господарської діяльності.
Лібералізм – політична течія, спрямована на утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод, яка обстоює абсолютну цінність людської особистості та рівність усіх людей від народження.
Мадяризація – політика угорської влади, спрямована на нав’язування національним меншинам Угорщини угорської мови, католицизму з метою їх асиміляції з угорською нацією.
Марксизм – «науковий соціалізм» (основоположники Карл Маркс і Фрідріх Енгельс) – учення про побудову нового суспільства соціальної справедливості та рівності революційним шляхом через знищення приватної власності пролетаріатом.
Масонство (від фр. муляр) – релігійно-етичний рух, прибічники якого закликають до морального самовдосконалення. Виник у XVIII ст., існує досі. Організаційну форму запозичив у середньовічних цехів.
Модернізація – процес переходу від традиційних до технічно досконаліших способів господарювання з відповідною зміною суспільних відносин, що відбувся у країнах Європи у XVI – на початку ХХ ст
Модернізм (від фр. сучасний) – термін для позначення творів і течій мистецтва кінця XIX – першої половини XX ст. різних за ідейними шуканнями шкіл. Цим терміном зазвичай узагальнюють, об’єднують нереалістичні течії в мистецтві і літературі в один напрям.
Монополія – об’єднання підприємств, створене в умовах посилення конкурентної боротьби для узгодження дій з виробництва і збуту товарів з метою одержання максимальних прибутків.
Москвофільство – національно-культурна і суспільно-політична течія українського населення Галичини, Буковини та Закарпаття, популярна в другій половині ХІХ ст. Поширювала ідеї приналежності західних українців (русинів) до єдиного російського («руського») народу.
Народне ополчення – добровільні збройні формування, створені на допомогу регулярній армії. Народне ополчення формують із осіб, які можуть тримати у руках зброю, але не підлягають призову на військову службу за мобілізацією.
Народовці – представники суспільно-політичного руху другої половини ХІХ ст., які розвивали традиції українського національного життя, обстоювали самобутність українського народу.
Націоналізм – ідеологія та політика в національному питанні, в основі яких лежить трактування нації як найвищої цінності й форми людської спільноти.
Національна ідея – поняття, яким окреслюють особливості національної свідомості, втілених в уявленнях про національний ідеал, призначення нації, її місію, мету, мрію тощо.
Національне відродження – процес формування націй та національних культур, який охопив Центральну та Південно-Східну Європу у другій половині XVIII – середині ХІХ ст. під впливом ідей європейського просвітництва.
«Нова ера» – спроба українсько-польського порозуміння 1890 р. в Галичині за посередництва австрійського уряду та українських громадських діячів Наддніпрянщини. Її суть полягала у відмові народовців від союзу з москвофілами й лояльному ставленні до імперії Габсбургів узамін на поступки з боку австрійських і польських владних кіл для українського руху в культурно-освітній, політичній та господарській сферах.
Парламентаризм – система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані функції законодавчої та виконавчої влади за привілейованого становища парламенту.
Політична партія – організація, що об’єднує своїх членів навколо програми, гасла чи керівника; прагне досягти мети шляхом здобуття державної влади, участі в її здійсненні або безпосереднього впливу на рішення державної влади.
Порто-франко – зона безмитної торгівлі в межах порту або портового міста. Були поширені в Європі за середньовіччя та нового часу. Від XV до XIX ст. статус порто-франко мали Ліворно, Генуя, Венеція, Марсель, Гібралтар, Гамбург, Трієст, Бремен та ін.
Промисловий переворот (індустріальна революція) – перехід від мануфактури до великого машинного фабрично-заводського виробництва. На українських землях у складі Російської імперії розпочався у 30–40-ві й завершився в 70–80-х роках ХІХ ст.
Пропаганда – поширення у суспільстві певних ідей з метою переконати в них громадян.
Реалізм – художній напрям і метод, в основі якого лежить настанова на правдиве відтворення дійсності задля розкриття взаємин людини й суспільства, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості.
Романтизм – ідейний, літературний та мистецький напрям, що панував у Європі з 90-х років XVIII ст. до середини XIX ст. Для нього характерні ідеалізація історичної минувшини, захоплення фольклором, етнографією, народним побутом тощо.
Сепаратизм – – прагнення спільноти чи групи населення до відокремлення, рух за надання частині держави права автономії чи повне її відокремлення.
Синдикат – одна з форм монополії, коли самостійні в питаннях виробництва підприємства об’єднуються для збуту своїх товарів.
Смуга осілості – система дискримінаційних норм російського законодавства, спрямована на обмеження вільного права мешкання євреїв, переважно територіями, які раніше входили до складу Речі Посполитій.
Соціалізм – учення, у якому ідеалом проголошено реалізацію принципів соціальної справедливості, свободи та рівності; суспільний лад, що втілює ці принципи.
Страйк – одночасна колективна відмова робітників і службовців від праці з пред’явленням підприємцям чи урядові економічних, політичних чи інших вимог.
Тил – територія, розташована позаду лінії фронту.
Третє відділення Власної його імператорської величності канцелярії – орган політичного розшуку й управління вищою (жандармською) поліцією в Російській імперії.
Українофільство – природний вияв, за визначенням О. Барвінського, національної свідомості у представників освіченої верстви українського суспільства.
Українська діаспора – громади українців (осіб українського походження), які проживають за межами України.
Фемінізм – політичні, суспільні рухи та ідеології, які поділяють спільну мету: досягти політичної, економічної, культурної, особистої та соціальної рівності жінок із чоловіками. Це включає боротьбу з насильством проти жінок, сексизмом, гендерними стереотипами, створення можливостей для жінок у сфері освіти та праці. Кінцевою метою фемінізму є усунення сексизму та подолання гендерної нерівності.
Фемініст / феміністка – людина, яка обстоює рівні з чоловічими права людини для жінок, бере активну участь у поширенні феміністичних принципів.
Царство Польське – назва частини Польщі, що відійшла за рішенням Віденського конгресу до Росії. У 1815 р. цар Олександр І підписав Конституцію Царства Польського, яка передбачала власний парламент, уряд, військо, гроші, адміністративно-територіальний поділ, систему освіти, закріпила виняткове право поляків обіймати посади на цивільній і військовій державній службі тощо.
Шлюбна дипломатія – укладання шлюбів між представниками правлячих династій країн задля зміцнення міждержавних відносин.
Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, що супроводжується розпалюванням міжнаціональної ворожнечі й ненависті.